Piper nigrum L.

Ботанічна назва: Piper nigrum, Black Pepper Oil (англ.), essence de poivre (франц.), Pfenerol (нім.), oleum piperis (лат.)
Сімейство: Перечні (Piperaceae)
Частини рослини, що використовуються: сухі ягоди
Метод отримання: парова дистиляція
Країна зростання: Індонезія
Склад

Чорний перець із незапам'ятних часів привертав увагу людей своїм пряним смаком та неповторним ароматом. У Стародавньому Римі з IV ст. до зв. е. вважався цінною добавкою у їжу. Під час раннього середньовіччя він іноді використовувався як платіжний засіб і високо цінувався.
У Європу чорний перець потрапляв з Індії та з Молуккських островів довгим шляхом – на арабських кораблях до Олександрії, а звідти до Венеції, яка до XVI ст. була монополістом у торгівлі зі Сходом. Португальці, відкривши морський шлях до Індії, мабуть, першими з європейців побачили, як росте перець.
Чорний перець (Piper nigrum L.) відноситься за ботанічною класифікацією до сімейства перцевих (Piperaceae). Цей чагарник, що нагадує виноград або ліани, поширений у дикому вигляді у вологих тропічних місцях Індії і широко культивується там і на островах Південно-Східної Азії.
До Другої світової війни загальне виробництво чорного перцю перевищувало 60 000 т на рік, причому більше 50 000 т вироблялося в Індонезії. Після воєнної розрухи цей рівень було досягнуто лише наприкінці 50-х років.
Найважливішими постачальниками стали Індія та Мадагаскар.
В Індії з 1 га культурних плантацій вдається здобути 250 кг товарного чорного перцю. Збирання зерен перцю ведуть у момент, коли вони не досягають зрілості, потім їх сушать 5-7 днів на сонці. Зелені зерна стають темно-коричневими. Їх і називають чорним перцем.
При збиранні зрілого насіння, подальшому вимочуванні у воді 7-9 днів, видаленні набряклої оболонки і сушіння виходить білий перець, який, як і чорний, є предметом експорту, хоча і значно меншому обсязі.
Одержання ефірної олії чорного перцю методом перегонки з парою, розпочату в Європі XVII в., тривалий час велося на європейських підприємствах та у США на власній апаратурі з привізного перцю. Тепер вважається більш економічним виробництво олії за місцем вирощування перцю, оскільки це дозволяє використовувати опалих і некондиційних зерен.
Вихід ефірного масла при його відгоні з водяною парою із попередньо подрібненого чорного перцю становить 1-3% залежно від якості сировини. Масло являє собою безбарвну або зелену рідину з перцевим ароматом. Пекучий смак чорного перцю в маслі майже не відчувається, так як носій цього смаку (алкалоїд піперин) насилу переганяється з парою. Дані про вміст цього алкалоїду в олії є суперечливими. Ймовірно, воно залежить від умов перегонки та може досягти 5-9%.
Серед інших компонентів, що впливають на аромат та інші властивості олії, слід зазначити наявність лимонену (13-22%), сабінену (до 16%), великої кількості монотерпенових вуглеводнів, каріофілеї (16-18%), альфа-бергамотена (близько 4 %), який має аромат перцю, та інших сесквітерпенових вуглеводнів. Знайдено також десятьма частками відсотка геліотропіну та похідних піридину. Вони є продуктами деградації піперину.

Властивості:

Масло перцю успішно застосовується в масажних сумішах при болях і скутості в м'язах, але пропорція його має бути дуже мала, щоб не викликати подразнення шкіри. Стимулюючі та тонізуючі властивості дозволяють включати перець у засоби для спортсменів, він покращує м'язовий тонус. Чорний перець у невеликих кількостях можна також включати в масажні суміші при ревматизмі та артриті, спортивних травмах та розтягуваннях.
Застосовується у масажних сумішах від целюліту.

Олія чорного перцю має зігрівальну дію і викликає почервоніння шкіри. Використовується як ефективний засіб під час обмороження.

Перець - імунностимулятор, що використовується в супровідній терапії при лікуванні багатьох інфекційних хвороб, забезпечуючи мінімальні терміни одужання. У дуже малих дозах олія чорного перцю може збивати високу температуру.

Якщо проводити екстракцію чорного перцю спиртом або ацетоном, то після відгону розчинника виходить резиноїд перцю (Pepper oleoresin), який може містити більше 25% піперину. Цей резиноїд має сильний пекучий смак. Його застосовують у харчовій промисловості.
За даними стандарту ІСО-3061, ефірна олія чорного перцю має такі технічні показники:
щільність 0,870-0,890,
показник заломлення 1,480-1,488,
кут обертання поверхні поляризації світла від -16 до +4.
RIFM (1978) визначив величини гострої токсичності цієї олії: oral LD50 >5 г/кг (щури), derm. LD50> 5 г/кг (кролики). У вигляді 4%-ного розчину в петролятумі масло за 48 годин не викликає подразнення шкіри людини і реакції сенсибілізації.
IFRA не вводить обмежень на застосування олії чорного перцю в парфумерії та косметиці. Воно не таке велике і становить кілька тонн на рік. Іноді парфумери воліють використовувати спиртові настої перцю, які готують із зерен.
Білий перець для отримання ефірної олії, як правило, не застосовується.
Посібники з ароматерапії відзначають збуджуючу та стимулюючу дію олії чорного перцю. Його рекомендують застосовувати при м'язових та ревматичних болях, а також для покращення апетиту та полегшення циркуляції крові.
Для автентичності найкраще використовувати метод газо-хроматографічних «відбитків пальців» у порівнянні із явним зразком. Слід зазначити, що під назвою "перець" у продажу є продукти, які не мають нічого спільного з чорним перцем. Це, наприклад, індійська кубеба (Piper cubeba), із сухих незрілих плодів якої виробляють ефірну олію Cubeb Oil (англ.).
Ямайським запашним перцем називають плоди піменти. Червоний перець (Capsicum annum) є овочевою культурою сімейства пасльонових, що потрапила до Європи з Американського континенту.

Войткевич С.А.Ефірні олії в парфумерії та косметиці

Придатний до: 03.2025 р.
Докладніше про цей продукт